Освіта Запорізького краю - 2017

Кушугумський навчально-виховний комплекс

«школа І-ІІІ ступенів – гімназія «Інтелект»

70450

 вул Шевченко, 71

 смт Кушугум, 

Запорізький район,

 Запорізька область

 shkushugum@gmail.com

Моє портфоліо

   

Тема досвіду: "Формування мотивації навчальної діяльності учнів 

початкових класів"

Актуальність теми дослідження
Мета дослідження: висвітлити теоретичні основи мотивації навчальної діяльності.
Обєкт дослідження: навчальна діяльність в загальноосвітній школі.
Предмет дослідження: особливості формування мотивації навчальної діяльності учнів на уроках у початкових класах
Методи дослідження: теоретичні, порівняльні, експериментальні.
Мотивація до навчання - одна із головних умов реалізації навчально-виховного процесу. Вона не тільки сприяє розвитку інтелекту, але і є рушійною силою удосконалення особистості в цілому. Формування мотивації у учнів до навчально-пізнавальної діяльності є однією з головних проблем сучасної школи. Її актуальність обумовлена оновленням змісту навчання, постановою завдань формування у школярів прийомів самостійного набуття знань, пізнавальних інтересів, життєвих компетенції, активної життєвої позиції, здійснення в єдності ідейно - політичного, трудового, морального виховання учнів, введенням профільного навчання у старших класах. Соціальна вимога  суспільства вимагає від закладів освіти підвищення якості навчання та виховання, розвиток та формування конкурентно- спроможного випускника, запобігання формалізму в оцінці результатів труда учнів та вчителів.
Проблема формування мотивації знаходиться на стику навчання й виховання. Це означає, що увага педагогів та психологів повинна бути не тільки спрямована на здійснення учнем навчання але і на те, як і що відбувається у розвитку особистості учня в процесі навчально-пізнавальної діяльності. Формування мотивації - це виховання у дітей та учнівської молоді ідеалів, створення системи цінностей, пріоритетів соціально прийнятних в українському суспільстві, у поєднані з активною поведінкою учня.
Сучасне навчання повинне бути гуманним та індивідуалізованим, а у традиційних підходах до уроку це зробити неможливо. Тільки діяльнісний підхід до сучасного уроку дозволяє перебороти сформовані традиції. Аналіз сучасних підходів до планування уроку дозволяє зробити висновок про те, що сучасне навчання все більше набуває рис рефлексивності, в яких створюються передумови для перетворення як учня, так і вчителів у суб'єкти, які самозмінюються в навчальній діяльності.

Науково - теоретичне обґрунтування досвіду

Мотиви – (від латинського moveo - штовхаю, рухаю) причини, що спонукають до вчинків, дій, конкретної діяльності.

Що таке мотивація?

Мотивація – сукупність мотивів, які спонукають людину до досягнення мети.

 Що таке мотивація навчальної діяльності?

Мотивація навчальної діяльності – усі чинники, що обумовлюють прояви навчальної активності: потреби, мету, установки, почуття обов’язку, інтереси.

У дошкільному віці провідна діяльність - гра. Саме в цей період складається готовність дитини до школи, формується „мотив відвідування школи", який не рівнозначний мотиву навчання, бо дошкільника захоплює зміна його життєвої ситуації, результат, а не робота, завдяки якій цього можна досягти.

Потреба стати школярем - спостерігається зараз майже у всіх дітей наприкінці дошкільного віку. У сім'ї, і особливо у дитячих садках у дітей формується певна настанова на шкільне навчання, на пізнавальну діяльність, прагнення набувати знання, їх приваблюють деякі зовнішні аспекти шкільного життя, учнівський реквізит, зовнішній бік навчання: прихід у школу, вихід із школи, перерва, шкільна форма, ранець і т.д. Проте учні 1 класу ще не усвідомлюють конкретно для чого їм потрібно вчитися. Зрозуміло їм одне, що всі діти їхнього віку і старші вчаться, тому й вони повинні ходити до школи.

Зі  вступом дитини до школи докорінно змінюється її об'єктивне становище в суспільстві та конкретні взаємовідносини з навколишнім середовищем. Головною діяльністю стає навчання, яке ставить до неї нові, складні умови, пов'язані з виконанням нових обов'язків. В аспекті цих вимог перебудовується весь перебіг життя дитини, який від нині визначається вимогами школи, вчителя, специфікою її навчальної діяльності. Водночас відбуваються зміни загальної спрямованості особистості дитини, а отже, й значення основних мотивів діяльності. Якщо в дошкільному віці основними були ігрові мотиви, то в шкільному віці вони поступаються навчальним. Звичайно, ця зміна відбувається поступово, носить закономірний характер, хоча і є індивідуальні варіації.

Поряд з деякими зовнішніми аспектами шкільного життя (шкільна форма, ранець, зошити, ручки, підручники, парти, дзвоники...) спонукальною силою для дітей стає учитель, який є носієм вимог, що повинні виконувати учні. Його авторитет для учнів 1-2 класів є найвищим, порівняно навіть з авторитетом батьків: "Так говорить наша вчителька. Так вона робить, це вона веліла нам”, - ось основні аргументи, якими регулюється тепер їхня поведінка і вдома.

Інтерес до самого процесу навчання. Далеко не в усіх випадках молодші учні пов'язують його з прагненням до нових знань, умінь, їх приваблює дійовий бік навчання: писати, читати, лічити, розповідати, малювати, їм подобається виконувати завдання вчителя, чути оцінювальні судження. Часто розгублюються, коли вчитель надає їм проявити власну ініціативу.

Тільки після виникнення інтересу до результатів своєї навчальної праці формується третій вид інтересу — інтерес до змісту навчальної діяльності, потреба оволодівати знаннями. Центром уваги маленьких школярів стає навчання, як суспільне значуща діяльність, і саме в цьому розкриваються провідні мотиви їхньої поведінки в навчанні.

Протягом навчання в молодших класах в мотивації дітей, починаючи з 2 класу, відбуваються певні зміни. Ці зміни спостерігаються в якості відповідей учнів 1-4 класів на запитання: „Для чого ти вчишся в школі?".

Діти 1-2 класів, як правило, наводять один-два аргументи (переважно вказівки або настанови дорослих): „Тато з мамою веліли", „Усі діти ходять до школи", „Щоб навчитися писати, читати", „За хороші оцінки мене хвалять" тощо.

Для учнів 3-4 класів характерні такі відповіді: „Я вчуся, щоб стати лікарем, як мій батько", „Я вчуся в школі, щоб бути грамотним. Я дізнаюся багато цікавого про життя людей, природу, космос", „Я люблю уроки математики, а ось вчити правила з граматики - ні"...

Подібні відповіді свідчать, що в учнів починає утворюватися певна система мотивів (мотивація) і широкі соціальні мотиви, пов'язані з підготовкою до праці, до майбутнього життя, прагнення посісти в ньому певне місце. У них виробилося нове ставлення до учіння, однолітків, вчителів.

У 3-4 класах, порівняно з 1-2, дещо змінюється зміст і характер пізнавальних мотивів, розвивається інтерес до розумової діяльності. Для них поступово розкривається змістовний бік учіння, виявляється інтерес до змісту навчальних предметів, до читання літератури з певної тематики (про природу, рослини, історію...). Навчання перетворюється для них на засіб пізнання дійсності. Водночас виявляється прагнення до виконання складніших завдань, робити самостійні висновки, аналізувати факти в доступних формах. Виникають інтелектуальні почуття: радість від успіху в пізнанні нового, сумнів, задоволення від розумового напруження тощо, які при вмілому керівництві і відповідних методах навчання стають стійкими .

Така, на перший погляд звичайна справа, як оцінка знань учнів, - це вміння вчителів знайти правильний підхід до кожної дитини, вміння плекати в її душі вогник прагнення до знань. Оцінка не повинна принижувати гідність учня, карати за незнання, адже він тільки вчиться. Оцінка не повинна бути моральним батогом, яким постійно залякують дитину і батьки, і деякі вчителі. Дати дітям радість праці. Радість успіху в навчанні, пробудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності - одна із важливих заповідей початкової школи. В наших школах не повинно бути нещасних дітей — дітей, душу яких пригнічує думка, що вони ні на що не здатні.

Оцінка виступає як провідний мотив у понад половини молодших школярів. Але багато чудових педагогів, у тому числі Ш.О.Амонашвілі та В.О.Сухомлинський, закликали обережно поводитися з оцінкою, яка може бути „батогом і пряником", „ідолом добрим і жорстоким". Гонитва за гарною оцінкою не має нічого спільного з формуванням пізнавальних інтересів, а погана - здатна вбити їх. Зрештою, незадовільні оцінки можуть створити мотиваційну сферу учня.

Позитивними сторонами мотивації  навчання  вважають:

1) загальне позитивне ставлення дітей цього віку до школи;

2) широту їхніх інтересів (їх цікавить багато явищ життя);

3) допитливість, що є виявом розумової активності.

Негативні сторони мотивації учіння молодших школярів, що перешкоджають навчанню:

 недостатня дієвість мотивів, бо самі собою вони довго не підтримують навчальну діяльність;

 нестійкість - мотиви швидко задовольняються, і без підтримки вчителя можуть згаснути і більше не відновитися;

 мала усвідомленість, що виявляється у невмінні школярів назвати, що і чому їм подобається в даному предметі;

слабка узагальненість, тобто охоплюють один чи кілька навчальних предметів, які об'єднані за зовнішніми ознаками; орієнтування учнів найчастіше на результат навчання (знання, причому з їх фактичної, ілюстрованої сторони, і лише потім - закономірності), а не способи навчальної діяльності, внаслідок чого іноді до кінця початкової школи не складається інтерес до подолання труднощів у навчальній роботі. Всі ці особливості обумовлюють поверхневий, у ряді випадків недостатній інтерес до учіння, його іноді називають формальним і безтурботним ставленням до школи.

Причини низького рівня знань у школі :

Серед проблем, що постають перед сучасною освітою, є одна, яка кожного дня набуває все більшої актуальності. Це проблема низького рівня знань учнів. Скарги учителів на небажання вчитися та недисциплінованість учнів не припиняються. Стосунки між педагогами та школярами нерідко переростають у конфліктні.

Хочеться розібратися у причинах даного явища. Безумовно, у кожному конкретному випадку причини таких ситуацій різні. Проте існують і загальні. Серед них можна назвати відсутність пізнавальних інтересів, психологічну неготовність до навчання, негативне ставлення в деяких родинах до школи та вчителів, де батьки мали власний сумний досвід.

Жорсткі відносини у суспільстві зробили підлітків більш агресивними та жорстокими. Інколи вони дозволяють собі панібратське ставлення до нас, вчителів. Чітко проявляється неприйняття оцінок дорослих, незалежно від їх правильності. Існують відволікаючі фактори. Навколо вирує життя, існує безліч спокус (телебачення, комп’ютер), а тому, коли школяр стоїть перед вибором між необхідністю робити потрібні, але не завжди захоплюючі домашні завдання та можливістю перегляду бойовика або телепередачі, то найчастіше перевага віддається останньому. Чому? Частина освітнього процесу та виховних функцій передана засобам масової інформації, де як новий суспільний ідеал пропонують молоді цінності відкритого демократичного суспільства, що на практиці є поки що суспільством споживання.

Як бачимо, небажання вчитися спричинено сукупністю причин. Ю.К.Бабанський та В.С. Цетлін розділяють їх на дві групи: зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх причин належать: 

• Зниження цінності освіти у суспільстві (уже нікого не дивує той факт, що при першій же можливості учитель міняє професію); 
• Нестабільність існуючої освітньої системи; 
• Недосконалість організації навчального процесу (несформованість в учнів навичок навчальної діяльності, прогалини у знаннях, відсутність індивідуального підходу, нецікаві уроки); 
• Негативний вплив середовища (ЗМІ, вулиця, родина). 

До внутрішніх належать: 

• Послаблення здоров’я школярів, що зумовлено погіршенням рівня добробуту родин та екології.
• Низький розвиток інтелекту; 
• Відсутність мотивації до навчання; 
• Слабкий розвиток вольової сфери школярів. 

Ще К.Д. Ушинський писав: „Навчання, що базується лише на інтересі, не дає зміцніти волі учня, оскільки не все в навчанні цікаве, і доводиться багато брати силою волі”.

Навчання – це не стихійне повсякденне пізнання, тут необхідні спеціальні уміння та навички. До моменту закінчення початкової школи учням необхідно мати основний запас якостей: посидючість, терпіння, уважність, спостережливість, відповідальність.

Вони повинні вміти читати, аналізувати текст, володіти письмом, навичками рахунку. І якщо з якихось причин учителі та батьки не навчили дітей, не виробили в них відповідні навички – тоді їм важко вдається досягти успіху у середній та старшій школі. Вони не можуть проявити свої сильні сторони й викликають враження учнів малоздатних.

Проте є учні, які в молодшій школі навчалися легко і досягли успіху без особливої напруги. Коли ускладнюється шкільна програма, вимоги та навантаження збільшуються, а уміння та бажання працювати немає, учні перестають отримувати звичні заохочення. Навчальні неуспіхи, необхідність знов завойовувати авторитет призводять до зникнення мотивації до навчання, і дитина перестає вчитися.

По відношенню до навчання можна виділити такі типи невстигаючих учнів:

1. Учні з гарним розвитком розумової діяльності, але з негативним ставленням до навчання.

2.Учні з недостатнім розвитком розумової діяльності, що поєднується з позитивним ставленням до навчання. 

3.Учні з недостатнім розвитком розумової діяльності та негативним ставленням до навчання. 

Найскладніша група – учні третього типу. І саме їх стає все більше. В.А. Сухомлинський відзначав, що учні рано усвідомлюють розумову нерівність, а тому їхні навчальні неуспіхи формують низьку самооцінку, внаслідок чого вони відчувають себе у чомусь обділеними.

У таких дітей формується демонстративність – риса, що пов’язана з потребою досягти успіху та прагненням привернути увагу оточуючих. Не маючи можливості самореалізуватися, самоствердитися у навчанні, вони прагнуть проявити себе неадекватною поведінкою, зовнішнім виглядом, хуліганськими вчинками. Не визнаючи навчальні задачі та „випадаючи” з процесу навчання, така дитина не може успішно навчатися. Тут треба формувати позитивну самооцінку на основі посильного матеріалу.

Стимули навчання

1.            Новизна навчального матеріалу. Нове, абсолютно не пов’язане з тим, що уже знайоме дітям, є незрозумілим і не викличе пізнавальної активності. Тому новизна повинна завжди спиратися на вітагенний (життєвий) досвід учнів. 

2.            Незвичайність подачі. 

3.            Практична значущість нових знань для життя, спілкування, кар’єри, престижу „Тільки ті знання, що використовуються, закріпляються у нашій свідомості” (Д. Карнегі). 

4.            Суперечливість матеріалу. Суперечливість завжди порушує передбачуваний порядок та пробуджує прагнення зрозуміти ситуацію та відновити гармонію. Можна використати протиріччя між науковими та побутовими поясненнями явища, між життєвим досвідом дітей те теоретичними знаннями тощо. 

5.            Оцінка. Вона повинна бути справедливою, доцільною, доречною. Хоча водночас не стихають суперечки про те, чи потрібна вона і наскільки точно відтворює успіхи та невдачі школярів. Проте без зворотного зв’язку не може бути ефективної діяльності. Десь у глибині душі більшість дітей прагне навчатися добре. Ніхто не протестує проти добрих оцінок, їх не оскаржують. Невисока ж, але об’єктивна оцінка може примусити дитину краще вивчити навчальний матеріал. Неадекватна оцінка створює відчуття лицемірства, несправедливості і призводить до негативних результатів. 

6.            Створення ситуації успіху. В.А. Сухомлинський писав: „Моральні сили для подолання своїх слабких сторін дитина черпає у своїх успіхах...”. 

7.            Давно доведено, що в основі творчого активного самопочуття будь-якої людини лежить віра у власні сили. Утвердження цієї віри неможливе без набуття досвіду досягнення та переживання успіху. Для учнів з низьким рівнем знань треба підбирати посильні завдання, завдання, для виконання яких не потрібний той навчальний матеріал, з якого він має негативні оцінки. 

8.Використання ігрових моментів, конкурсів, змагань.

Гра доступна, вона знімає розумову втому, підвищує оптимістичний настрій. Конкурси та змагання дозволяють проявити себе, встановити дружні стосунки. 

9.            Робота в парах або в групах. Діти обговорюють, зіставляють, звіряють, оцінюють та коригують, співвідносять свої досягнення з успіхами інших, дають самооцінку своїм діям. Відбувається соціалізація учня. Виступ від імені групи є відповідальним та почесним, дозволяє учневі самореалізуватися. У невстигаючого учня виникає інформаційний запит, загострюється потреба у знаннях. 

10.         Гумористичні відступи. Доречний жарт, веселе оповідання, невеликий розіграш – все це сприяє розрядженню обстановки, стимулює подальшу роботу. Якщо вчитель жартує, значить, він передбачає наявність високого інтелекту у тих, до кого він звертається, а отже, у такий спосіб він виявляє Чергування різних видів діяльності (більш напружених розумових дій повагу до учнів, підкріплюючи їхню самоповагу. 

Роль особистості вчителя у формуванні позитивних мотивів школярів молодших класів

Учитель вшколі є джерелом тієї сили, яка приводить в рух навчально-виховний процес, вдихає в нього життя. Для молодшого школяра вчитель - це „плодотворний промінь сонця для молодшої душі, який нічим замінити не можна" (К.Д.Ушинський). Початкова школа — це насамперед творча праця одного вчителя в період дитинства, а дитинство, дитячий світ — це світ особливий. Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про честь і безчестя, про людську гідність; у них свої критерії краси, у них навіть своє вимірювання часу; в роки дитинства день здається роком, а рік - вічністю. Маючи доступ до казкового палацу, ім'я якому — Дитинство, вчителю конче потрібно стати якоюсь мірою дитиною. Тільки за такої умови діти не дивитимуться на свого вчителя як на людину, що випадково проникла за ворота їхнього казкового світу, як на сторожа, що охороняє цей світ, сторожа, якому байдуже, що робиться там, усередині цього світу.

Найголовнішим у цій дуже тонкій сфері є глибоке розуміння, точніше, відчування серцем дитячого світу, відчуванням дитинства.

Навчання в школі і дитяче чому, чому - сотні „чому" і сотні конфліктів. Конфлікт між учителем і дитиною — один з крайніх проявів педагогічної неграмотності. Це явище буває там, де вчителеві не вистачає великодушної батьківської, материнської мудрості, великої педагогічної влади, розуміння того, що він має справу з дитячими вчинками, з дитячим світом думок і поглядів: дитину взагалі не можна порівнювати з дорослим, немає такої єдиної мірки, якою можна було б виміряти дорослого і дитину. В.О.Сухомлинський писав: „Не забувайте, що грунт, на якому будується ваша педагогічна майстерність, - у самій дитині, в її ставленні до знань і до вас, учителю".

Любов учнів до вчителя, як правило, поширюється і на процес навчання. Нерідко буває, що інтерес до навчального предмету, пробуджений вчителем, переростає в глибокий інтерес до певної галузі науки і визначає вибір життєвого шляху. Те, що говорить улюблена вчителька, сприймається зовсім по-іншому, ніж те, що говорить дитині чужа людина.

Які ж риси особистості вчителя чинять найсильніший вплив на виховання в учнів „охоти вчитися" як комплекту повноцінних мотивів до набування знань?

Видатні педагоги всіх часів виділяли кілька таких рис, як найважливіших в цій справі. На їх думку, справжній вчитель має насамперед досконало володіти знаннями тих предметів, яких навчає, любити дітей, знати їх вікові особливості, враховувати їх у своїй роботі, вчити так, щоб пробуджувати в учнів прагнення до знань.

Формування повноцінних мотивів навчальної діяльності багато в чому залежать від взаємин між учителем та учнем, які регулюються педагогічним тактом вчителя. Необережно кинуті вчителем слова, репліки, окрики („ледар", „нероба", „із тебе нічого не вийде", „ти ні на що не здатний", „хіба ти можеш зробити що-небудь путнє" тощо) пригнічують дитину, підривають її віру в свої сили, боляче ранять душу дитини.

Ніщо вроботі вчителя не повинно викликати у молодшого школяра сумніву і упередження. Справжній учитель кожним своїм словом і дією має переконувати їх у своїй щирості, доброзичливості і справедливості. Тільки за цієї умови можна виховати позитивні мотиви до навчання, як до відповідальної, цікавої і радісної праці.

Від учнів ми часто чуємо слова «цікаво» і «нецікаво»  Я визначаю «інтерес», як синонім до навчальної мотивації. Подивіться: «хочу», отже - «можу», а «можу», отже - «виконую з інтересом», а це означає особистісно, а особистісно, значить значимо кожному! Вийшов  цікавий ланцюжок роботи з молодшими школярами, де інтерес стоїть у центрі. Як мотивувати учня на «ХОЧУ»? Практика показує, що всі етапи уроку, весь процес навчальної діяльності на уроці повинен нести в собі мотивацію.

Мотивувати учнів я починаю з першої секунди уроку. Урок завжди починаю з емоційного настрою. Використовую настрої різних видів:

1. Чотиривірші:

Всі ми зуміли зібратися,

За роботу дружно взятися.

Будемо думати, міркувати,

Ми можемо почати урок.

- Давайте посміхнемося один одному!

Здрастуй, сонце золоте!

Здрастуй, небо блакитне!

Здравствуйте, мої друзі!

Всіх вас я рада бачити!

- Давайте посміхнемося один одному. Нехай урок принесе всім нам радість спілкування, а помічниками вам будуть увага, винахідливість, кмітливість.

Величезну увагу приділяю поділу класу на групи. Психологічний комфорт у групі мотивує учнів на активну і якісну роботу на уроці.

Найчастіше застосовую спосіб поділу на групи, пов'язаний з темою уроку. На уроках літературного читання учні поділялися на групи за допомогою казок. Дітям  роздаються картки із зображенням предметів або героїв з казок на вибір. На парти лягають ілюстрації до казок (по необхідному кількості груп). Учні шукають ілюстрацію до казки герой або предмет якої зображено на їх картці.

Намагаюся, щоб перевірка домашнього завдання теж мала мотиваційний настрій. Не секрет, що перевірка виконання домашнього завдання часто і не всім учням подобається і приємна. Як зробити так, щоб дитина не боялася цього процесу?

Я зазвичай починаю перевірку з самооцінки учнів свого виконання домашнього завдання. Учні самі оцінюють ступінь своєї підготовки і повідомляють про це вчителя.

Питання: Хто почуває себе готовим на 12 , 11 , 10 ? Спасибі.

Проводжу тренувальне опитування. Робота проходить в парах. Клас розбито на дві групи по варіантах . Задаю питання. На нього відповідає перша група. Учень відповідає своєму сусідові по парті.  Учні другої групи, прослухавши відповідь, виставляють «+» або «-» або певну кількість балів в оцінному листі своєму товаришеві. Потім друга група виконує аналогічну роботу.

Дитина  «мотивує» досягнення мети, поставленої ним самим. Тому на уроках я використовую такі прийоми, як «Інсерт», «Кластер», «Дерево передбачень» та велику  кількість інших прийомів і методів.

Наприклад, на уроці літературного читання , при вивченні  літературних жанрів  для мотивації учнів на визначення теми і мети уроку я застосувала прийом «Інсерт». Діти отримали таблички з визначеннями, серед яких вони повинні були відзначити те, що їм відомо, з чим вони погоджуються, з чимось не згодні, що їм незнайоме і чи вони хочуть познайомитися з невідомими поняттями.

При вивченні  частин мови , для мотивації на постановку мети своєї діяльності та інтерес до теми, застосовувався прийом «Кластер». Кластер - це прийом, який служить мотиваційним засобом на різних етапах уроку. Щоб учням було зрозуміло, спочатку я порівняла кластер з виноградним  гроном. Діти зрозуміли, що всі їхні думки можна розташовувати як ягідки на виноградній кисті. Це цікаво робити і це мотивує на роботу, на розумову діяльність, на успішність.

Для мотивації своїх учнів я використовую девіз «Дивуй!»

Знаходжу такий кут зору, при якому навіть буденне стає дивовижним. Використовую несподівані предмети для наочного подання інформації.

На уроках ми граємо у «Випадковість». Уроки вводяться елементи випадкового вибору, для того, щоб викликати інтерес учнів. Це можуть бути – поле чудес , жеребкування і навіть літачок - у кого потрапить. Розігруються питання, домашні завдання, вправи, теми для повторення і багато іншого.

Роботу з текстом мотивує прийом «Скриня мудрості». Групи уважно читають текст. Кожен у групі пишепитання по тексту (можна заздалегідь поставити умову: «Складаємо тільки поширені  питання!») Загортає повідомлення  і кладе  його в скриньку . Потім повторно всі читають текст. Питання перемішуються. Кожен бере з скрині по одному повідомленню  і відповідає на питання. Допомагати може тільки своя група.

Мотивує учнів на знання правил і взагалі навчального матеріалу прийом «Гарячий стілець». Вперше, при використанні цього прийому, діти дуже хвилювалися і навіть внесли пропозицію виходити на гарячий стілець групою. Згодом цей прийом, як і прийом «Скринька  мудрості» став однією з улюблених робіт учнів класу, незважаючи на те, що це дуже складна для них робота. Учень сидить на гарячому стільці, а весь клас задає йому питання з визначеної теми. Прийом «Гарячий стілець» мотивує учнів на знання правил, алгоритмів, на серйозне ставлення до навчальної діяльності.

Домашнє завдання зазвичай виконується дітьми тому, що «треба», а не тому, що «хочу».

 Щоб мотивувати учнів на виконання домашнього завдання, стала задавати завдання масивом:

1) 10 завдань або віршів з яких учень повинен вибрати сам за бажанням і підготувати не менше заздалегідь обумовленого мінімального обсягу завдання.

2) Дається великий масив завдань відразу в рамках великої досліджуваної або повторюваної теми. Наприклад - 20 завдань. Мінімум 10 учень повинен вирішити в обов'язковому порядку. Решта - за бажанням.

Домашнє завдання незвичайним способом:

1) Влаштовую пошту з листами - завданнями, які роздає черговий у ролі листоноші.

2) Безпрограшна лотерея. Діти дістають з коробки номери завдань.

3) Визначити номер завдання на дошці з допомогою кубика.

4) Три рівні  домашнього завдання:

1 рівень - обов'язковий мінімум. Ясний і посильний  будь-якому учневі.

2 рівень - тренувальний. Його виконують учні, які бажають добре знати предмет.

3 рівень - творче завдання. Виконується на добровільних засадах і стимулюється високою оцінкою. Наприклад:

- розробка казок, фантастичних оповідань за навчальними темами.

- чайнворди, кросворди.

- навчальні комікси

- Відмінною мотивацією для створення успіху служать оцінювальні   листи або дискриптори, які у мене присутні на кожному уроці і несуть в собі величезний мотиваційний настрій.

Практичний блок

Зараз я пропоную вам комбіновані завдання на тренування пам'яті , уваги,мислення:
1. Проведіть у прямокутнику діагональ так, щоб вона йшла з лівого верхнього кута в правий нижній.
2. Перед вами „обличчя” людини. Намалюйте їй праве око та ліве вухо..

3.З перших букв даних слів складіть нове слово. Підберіть до нього антонім.
( Бібліотека , індик , гроза  , акваріум ,єнот.)(Бігає -стоїть)
4. Три хлопчики і чотири дівчинки вирішили піти в кіно. Але квитків на всіх не вистачило. Тому Сергію, Юлі та Маші довелося повернутися додому. Скільки дівчаток і скільки хлопчиків змогли подивитися фільм?(2хл. і 2 дівч.)
5. Скільки горіхів у порожній склянці?.

 Це завдання зорієнтоване на поповнення  словникового запасу і на розвиток мовлення:

1.Напишіть за одну хвилину поряд з кожним почутим прикметником іменник, який підходить за змістом до цього прикметника, стоїть у тому ж роді і числі.Я називаю  прикметники, учні добирають і записують до них іменники, повторювати слова не можна.
Наприклад. Чарівна – паличка.
Гострий, дружній, дзвінка, міський, класний, сердитий, похмурий, тепле, ранкові, військове.
2. З кожного рядка виберіть лише ті букви, які не повторюються, і складіть з них побажання. На всю роботу відводиться дві хвилини. (Вчитель записує ряди букв на дошці або видає кожному учневі відповідну заготовку на аркуші паперу).
А О Н О О Е А Д Д
Х П А Р П Й Р И И
Е П В Ф Е А Ф П М
В Ю Л З Л А Ю Л Ю
Г Ц И Д Ц Ж Г Ц Г
Щ З С У З Т А З У
О А Ь А Т О И О А
Відповідь: Нехай вам завжди щастить.
ЗАВДАННЯ НА ТРЕНУВАННЯ АСОЦІАТИВНОГО МИСЛЕННЯ:
1. Запишіть, з яким словом (іменником) у вас асоціюється кожна назва тварини. У вашому розпорядженні всього три хвилини. (Слова записуються вчителем на дошці).
Наприклад. Птах – небо, дельфін – море.
Білка, лисиця, крокодил, жираф, корова, вуж, їжак, кішка, кабан, акула, краб, соловей, пінгвін.
2. Доберіть до кожного іменника з правого стовпчика відповідний прикметник з лівого:
Підступна сова
Холоднабегемот
Слизький змія
Мудрабілка
Надутий жаба
Товстошкірийптах
Вільний вуж
Запаслива індик

Відповідь. Підступна змія, слизький вуж, мудра сова, надутий індик, товстошкірий бегемот, вільний птах, запаслива білка, холодна жаба.
ЗАВДАННЯ НА РОЗВИТОК ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ :
 Знайдіть спільну назву кожній парі слів. (Завдання записую  на дошці).
Наприклад. Шафа, стіл – меблі. Франція, Італія - …;

Дуб, береза - … ;
Вівторок, четвер - … ;
Київ, Донецьк - … ;
Дніпро, Волга - …

Подані творчі завдання сприяють розвиткові в кожного учня психічних механізмів – пам’яті, уваги, уяви, мислення, які лежать в основі творчих здібностей учнів. Одночасно  ці завдання можуть бути застосовані в навчально-виховному процесі і як тренувальні вправи з певним дидактичним навантаженням:
• на уроках математики для вдосконалення обчислювальних навичок;
• на уроках української мови і літератури з метою розширення словникового запасу, узагальнення знань про частини мови, їх граматичні ознаки тощо.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЗОРОВОЇ ТА СЛУХОВОЇ ПАМ’ЯТІ:
1. Прочитайте тричі написані нижче слова, спробуйте їх запам’ятати.
МАТИ ДІТИ ЛЮДИНА БРАТ
ДОБРОТА ТЬОТЯ ЧОЛОВІК ДИТИНА
Тепер ці слова закрийте аркушем паперу і письмово дайте відповіді на наступні запитання.
• Скільки букв в останньому слові?
• Скільки букв містить у собі тільки один склад?
• Запишіть перше слово третього стовпчика.
• Скільки слів закінчуються на приголосний? Запишіть їх.
• Скільки слів закінчуються на букву „а” ? Запишіть їх.
• Запишіть всі слова з словосполученням <ьо>.
2. Прочитайте один раз текст і дайте відповідь на запитання (під час відповіді в умову дивитися не можна). Текст написаний на дошці або для кожного учня на аркуші паперу.
• Хлопчик пішов до магазину і купив 100 грамів перцю, 2 літри соку, 1 кг 500 г масла, 600 г цукерок.
Скільки борошна має купити хлопчик, щоб загальна вага дорівнювала 5 кг?

ВАЛЕОЛОГІЧНІ ЗАДАЧІ :
1. Щоб сподобатися Мальвіні, П’єро став займатися фізкультурою. Тепер він бігає в парку двічі на день по 10 хвилин, 15 хвилин робить ранкову зарядку та 3 рази по 5 хвилин виконує вправи для красивої постави. Скільки всього хвилин на день П’єро займається фізкультурою? ( 50 хв)
2. Незнайко почув від лікаря Пілюлькіна, що за одну хвилину серце людини перекачує 6 літрів крові. Допоможи Незнайкові дізнатися, скільки літрів крові перекачує серце людини за 8 хвилин?(48 хв)
Але для того, щоб виконувати творче завдання було цікавішим , треба щоб творчий характер мали і засоби подачі цього завдання.

Ось деякі з них:
1. Впишіть пропущені літери і ви дізнаєтесь , що вам треба скласти вдома.
а) Французь_ий, р_хувати, підка_ка, німець_ий, заг_дка; (казка)
б) а_томобіль, бібл_отека, оче_ет, п_ениця; (вірш)
3. Займіться граматичною арифметикою.
Візьміть корінь від слова „приречений”, додайте суфікс від слова „поширений”, додайте ще один суфікс від слова „темний”. Потім додайте закінчення від слова „волосся”.(Речення)

Інформаційно-педагогічна модель досвіду: