Аналіз роботи методичного об’єднання вчителів початкових класів за підсумками 2015-2016 навчального року

https://drive.google.com/drive/my-drive

 

Творча майстерня учнів початкових класів

 
 





Навчання в школі… Іноді воно визиває захват і цікавість, іноді сльози і обурення. Щоб навчання стало цікавим, воно повинно відображати довколишній світ, відтворювати власні почуття дитини, відповідати її природньому розвитку. Тоді ці ніжні, чутливі, емоційні, але такі ранимі діти не будуть боятися школи і успішно розвиватимуть свої таланти. Робота вчителя досить складна. Як садівник доглядає молоді саджанці, так і я допомагаю своїм учням тягнутися до світла знань, бо вірю, що вони виростуть мудрими і творчими, здатними утверджувати і примножувати добро. Виховання дитини-школяра робота відповідальна. І тут важливе все: посмішка, доброзичливий тон, мистецтво спілкування, почуття гумору.

Вимоги до діяльності вчителя:

1.     Систематичне піклування про всебічний розвиток дитини.

2.     Любов до дітей і кожної окремої дитини.

3.     Повага до дитини, вміння бачити в кожній людині особистість.

4.     Віра в дитину як запорука педагогічного успіху.

5.     Глибоке знання дитини.

6.     Розуміння дитини – педагогічна емпатія.

7.     Бережливе ставлення до духовного світу і природи дитини.

8.     Вміння розвивати у дитини почуття власної гідності.

9.     Вміння включати дитину в коло інтересів, життя і турбот інших людей.

10. Бути другом, мудрим радником дитини.

Властивості педагогічної професії:

а) «Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, -   з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров'я, розум, характер, воля, громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя»;

б) кінцевий результат праці віддалений в часі;

в) багатофакторність впливів на дитину, «... завдання - боротися за людину, переборювати негативні впливи і давати простір позитивним ». Розумний, умілий, мудрий вихователь;

г) «Об'єкт нашої праці - найтонші сфери духовного життя особистості, яка формується, - розум, почуття, воля, переконаність, самосвідомість». Впливати тим же. Найважливіші інструменти впливу - слово, краса довкілля і мистецтва,

Якості педагога - майстра:

1) "Учительська професія - це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, який ніколи не припиняється...  Це подив перед багатогранністю і невичерпністю людською";

2) " ... практична педагогіка - це знання й уміння, не тільки доведені до ступеня майстерності, але й підняті до рівня мистецтва... виховувати й відчувати її індивідуальний світ";

3)     " Наріжний камінь педагогічного покликання - це глибока віра в можливість успішного виховання кожної дитини». Терплячість до дитячих слабостей, мудрість в розумінні дитини, конфліктів:

4) «Гармонія серця і розуму» педагога. «Чуйність, сердечна турбота про людину - це плоть і кров педагогічного покликання»;

5) «... Уміння настроювати себе на задушевну розмову з учнем, особливо з підлітком, надзвичайно важливе в тій майстерні педагогічних засобів, яку повинен створити для себе кожний учитель. Це вміння треба виховувати в собі, створювати, удосконалювати, «відшліфовувати», робити тоншим і більш дійовим... необхідно глибоко проникати в душу дитини, вдумуватися в те, чим вона живе, як вона дивиться на світ, чим є для неї люди, що оточують її.

Дорогий мій колега, щоб стати справжнім вихователем, треба пройти цю школу сердечності - протягом тривалого часу пізнавати серцем усе, чим живе, що думає, з чого радіє й чим засмучується ваш вихованець. Це одна з найтонших речей у нашій педагогічній справі»

Головними рисами такого вихователя – гуманіста є :

1.Мудрі любов і влада педагога над розумом і душею дитини.

2.Багатство думки, висока загальна культура.

3.Спільні з дитиною погляди на життя, людину як найвищу цінність.

4.Здатність зцілення душевних ран дитини.

5.Ніжне, ласкаве ставлення до дитини.

Гуманістичні принципи педагогіки:

1. Пізнання багатогранності дитини.

2. Віри в її неповторність і талановитість.

3. Визнання природного оптимізму дитини.

4. Обережного звернення до її душі й розуму.

5. Захисту багатства людської природи в дитячій душі.

6. Виховання в учнів самоповаги.

7. Утвердження краси в природі і в людині.

Методична скринька

Просити вибачення в дітей - вкрай важливо
 

Уявіть собі таку ситуацію: день якось не вдався зранку. Настрій відповідний. Ваша чотирирічна донька чекає сніданку на кухні, сидячи на своєму улюбленому стільчику. Поруч з нею по підлозі повзає ваша молодша дитина. Ви вже спізнюєтесь на роботу, але дружина попросила допомогти їй і приготувати сніданок для всіх. Терпіння ніколи не було вашою сильною рисою, але ви намагаєтесь бути корисним для своєї сім'ї.

Ви погоджуєтесь приготувати сніданок і запитуєте в доньки: «Що тобі приготувати?». Дитина відповідає: «Тост». «Чудово. Тост готується швидко. Добрий вибір, донечко, – кажете ви. – Хочеш молока?». «Так, будь ласка», – відповідає вона. «Добре. Ось твоє молоко». Потім ви питаєте: «А чим тобі намазати тост? Давай, маленька, міркуй. У тебе є кілька варіантів: масло, згущене молоко або варення». На що вона відповідає: «Масло і згущене молоко зверху, будь ласка».

Ви блискавично намазуєте масло на тост, відкриваєте банку зі згущеним молоком, збираєтеся занурити в нього ложку, і тут відбувається таке. Ваша чотирирічна дівчинка питає, чи помили ви ложку. Що ж, правильно. Нічого особливого. Дві секунди: сполоснув – і ложка готова. З іншого боку, запитання трохи дивне. Чотирирічних дітей зазвичай не хвилює, чи забруднені столові прибори. А цю чотирирічну дівчинку, бачте, хвилює. «Будь ласка, помий ложку», – просить вона. І тут ви, уже не в силах стриматись, починаєте кричати, впадаєте в істерику. А коли повертаєтесь до дитини, усе, що ви бачите, це її голівку зі світлим волоссячком, яка схилилась вниз та опустила очі, їй стало соромно за своє запитання, ніби вона зробила щось неправильно. О Боже!

Ви коли-небудь казали або робили щось дурне чи образливе по відношенню до своєї дитини? Якщо так, то ласкаво просимо у клуб батьків, ви такий не один. Кожний батько іноді робить так, що в такі моменти вміння вибачитися стає йому вкрай необхідним. Ми постійно просимо наших дітей вибачатись перед іншими людьми. Але коли ви самі востаннє просили вибачення у своєї дитини? Може здатись дивним вибачатись перед людиною, яка набагато молодше й менше від нас самих. Можливо, здається переконливішим ховатись за стіною свого авторитету: я старший, я головніший, тому мені зовсім не обов'язково вимовляти слова вибачення. Ні, обов'язково. Це насправді дуже важливо. Діяти правильно не означає підтримувати образ ідеальної й непогрішної людини. Швидше це означає спокійно й чесно визнати власні помилки й недоробки, любити своїх дітей більше, ніж власну гордість. Тому, будь ласка, якщо це необхідно, вибачтесь перед своєю дитиною. Ось кілька порад, які варто врахувати, щоб більш грамотно вибачатися перед дітьми.

Моделюйте ту поведінку й ті якості, які ви хочете бачити в дітях. Існують деякі основні принципи розумних вибачень. Пам'ятайте: ви вчите дітей усього, що робите самі. Якщо ви хочете, щоб діти вміли чесно, щиро, скромно вибачатися, будьте чесним, щирим і скромним.
Будьте конкретним. Розповідайте своїй дитині, за що конкретно ви вибачаєтесь й чому. Погане вибачення: «Я шкодую із приводу ситуації з тостом, добре?». Дещо кращий спосіб вибачитись: «Я шкодую, що розсердився через ложку. Я дуже поспішав». Краще вибачення: «Я шкодую, що розсердився й почав кричати. Це було неправильно». Найкраще вибачення: «Маленька, вибач мене. Я був розгніваний і накричав на тебе. Це тато вчинив неправильно, а не ти. Я люблю тебе. Будь ласка, пробач мене».
Поводьтесь відповідно до віку дитини. Якщо дитина маленька, спустіться до рівня її зросту. Ви набагато більше, ніж ваш малюк, тому зробіть себе максимально доступним. Сядьте навпочіпки чи просто сядьте. Налагодьте хороший зоровий контакт з нею, обніміть її. Ваше тіло говорить не менше за ваші слова, а скромна і смиренна поза повідомляє дитині величезну кількість інформації, яку вона навряд чи сприйме на слух. Якщо дитина доросла, використовуйте більше слів – докладіть всіх зусиль, щоби переконати її в тому, що тато помилявся, тато любить її. І пам'ятайте про те, що дорослим дітям теж необхідні ваші обійми.

.

.